Захід «Незрячий воїн: історія підпільного руху в Ніжині в 1941–1943 рр.»

15 вересня для Ніжина – особлива дата. Саме цього дня 1943 року, за офіційними історичними даними, місто було звільнене від нацистської окупації.

Водночас 15 вересня світ відзначає  Міжнародний день демократії – день, який нагадує нам про цінність свободи, права людини та можливість вільно визначати власне майбутнє.

Саме тому цього дня у музеї відбувся захід «Незрячий воїн: історія підпільного руху в Ніжині в 1941–1943 рр.»

Говорили про діяльність ніжинського підпілля, спираючись на архівні матеріали , історичні дослідження  та напрацювання науковців. Адже історія опору – це не лише дати й імена, а передусім історії людей, які в надзвичайно складних умовах робили свій вибір.

 Зі вступним словом виступила Тетяна Брязкало – тимчасово виконуюча обов’язки директорки Ніжинського краєзнавчого музею імені Івана Спаського, головна зберігачка фондів музею.

 Лариса Кулик – наукова співробітниця відділу фондів Ніжинського краєзнавчого музею імені Івана Спаського – розповіла про події, пов’язані з визволенням Ніжина у вересні 1943 року.

 Олександр Морозов – науковий співробітник Меморіального будинку-музею Юрія Лисянського Ніжинського краєзнавчого музею імені Івана Спаського, директор Бібліотеки імені академіка Миколи Олександровича Лавровського Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя – розповів про бібліотеки під час окупації та їхню роль у житті міста в надзвичайно складний період.

Особливе місце у розмові посіла постать Якова Батюка – керівника ніжинського підпілля, який, попри повну втрату зору, став одним із символів опору.

Про нього розповів Віктор Ємельянов – історик-краєзнавець, дослідник регіональної історії.

Роман Авраменко – науковий співробітник відділу Музей історії міста Ніжина Ніжинського краєзнавчого музею імені Івана Спаського – звернувся до ще однієї важливої теми – освіти під час окупації.

 Як змінювалося освітнє життя міста?

 Які можливості мали діти та молодь?

 І що означало зберігати прагнення до знань у час, коли звичний світ було зруйновано?

Такі зустрічі допомагають поглянути на відомі події під іншим кутом — через долі конкретних людей, документи та факти.

А головне — не дозволяють локальній історії залишатися лише рядками у підручниках.

Бо за кожною датою стоять люди.

За кожним документом — чиєсь життя.

За кожною сторінкою історії — вибір.