ТВАРИНИ НАШОГО КРАЮ: ЛАСКА
Найменшим хижаком родини Мустелові або Куницеві (Mustelidae) є ласка (Mustela nivalis L., 1766). Інша назва цього звірка – ласиця. Слово «ласка» раніше мало вжиток як наявність білого споду (світлого черева). В Україні зустрічаються майже в усіх природних зонах. Трапляються на полях, луках, узліссях, біля боліт у чагарниках, на берегах річок, у фермерських господарствах, у населених пунктах. Ведуть осілий спосіб життя. Ласка – швидка, спритна, вертка тваринка. Може лазити по деревах, плавати. Самці більші за самок. Довжина тіла в межах 20 см; середня маса – 75–150 г (в залежності від статі і віку). Тіло видовжене, гнучке, майже циліндричне по всій довжині, то ж ласка вільно проходить у вузькі щілини й нори. У цих тваринок довга шия, вузька плоска голова, великі чорні очі й округлі вуха. На голові є вібриси (дотикові вусики). Довжина хвоста становить 1/3 відносно тіла, ноги короткі, на лапах гострі кігті, але тонкі й не пристосовані до риття нір. Хутро густе й коротке. Забарвлення змінюється сезонно: влітку в основному коричневе, білим є черево та горло; взимку – повністю біле (адаптація до снігового покриву).
Постійних сховищ у тваринок не має. Вони відпочивають у норах кротів, мишоподібних гризунів, під корінням дерев, у пнях, скиртах сіна, під купою хмизу, у дров’яних кладках, у дуплах; зимою й під снігом. Активні протягом року. Полюють і вдень, і вночі при любій погоді, що пов’язано із специфікою кормодобування і живлення: підземним переслідуванням жертв у їх норах. У люті морози полюють під снігом. На кормові пошуки виходять 2– 4 рази на добу. Зазвичай ласка рухається швидко, досліджуючи усі дірки й щілини вздовж регулярних маршрутів полювання. Після швидкого бігу робить паузу із завмиранням, часто стає вертикально на задні лапи, щоб придивитися і прислухатись чи нема поблизу можливих жертв або хижаків. У ласки добре розвинені слух, зір, нюх і дотик. Зубна система (34 зуба) пристосована до хватання, міцного утримання здобичі та її швидкого умертвіння. Її пожива – дрібні тваринки: землерийки, миші, полівки, соні, кроти, щури, хом’яки. Також ласка поїдає жаб, ящірок, птахів, пташині яйця, комах. Маленька ласка свою жертву бере не силою, а хитрістю й спритністю. Вбивчий укус припадає на потилицю і проникає в основу черепа або горла. У першу чергу ласка їсть мозок і голову. Передню частину черепа, ноги і живіт, як правило, ласки не їдять. За добу з’їдає 10–15 гризунів, хоча часто вбиває значно більше. Надлишок їжі ховає про запас у сховищах. За рік знищує тисячі гризунів, відіграючи важливу роль у регуляції їх популяцій. Шкідливість ласок щодо пташенят свійських птахів є в більшості випадків надуманою. Ласка є типовим норовим хижаком, усією своєю морфологією і поведінкою пристосований до полювання на норових гризунів. У людських садибах їх приваблюють дрібні гризуни, за прислів’ям «де ласка була, там кішці робити нічого». То хто ж нападає на кролів, свійську птицю, краде в курниках яйця – це тхори й куниці кам’яні.
У період розмноження ласка облаштовує гніздо у норі гризунів. Гніздову камеру вимощує травою, хутром з’їдених тваринок. Зазвичай народжує 4–6 сліпих малят, які прозрівають на 21–25-й день.
У ласки багато ворогів і конкурентів: тхори, куниці жовтодушка і білодушка, горностаї, видри, лисиці, лісові коти, собаки, хижі птахи, тому у природних умовах середня тривалість життя – близько року. Трансформація біотопів, застосування пестицидів на полях теж негативно впливають на чисельність ласок.
У постійній експозиції відділу Музей природи Приостер’я Ніжинського краєзнавчого музею імені Івана Спаського родина Мустелові представлена такими видами як горностай, куниця лісова, куниця кам’яна, тхір лісовий, борсук, видра річкова, норка американська й героїня публікації – ласка.
Лариса ТАРАСЕНКО, завідувачка відділу Музей природи Приостер’я НКМ ім. Івана Спасько
го

