Саме Пармен Забіла створив перший пам’ятник Миколі Гоголю, де в складках плаща зміг приховати власне обличчя.
Його дядько Віктор Забіла – відомий своїми віршами (романси «Не щебечи, соловейку», «Гуде вітер вельми в полі») і наливками, товариш Тараса Шевченка і Василя Тарновського.
Племінниця – Надія Забелло-Врубель – оперна співачка, дружина та муза Михайла Врубеля.
Онука – видатна дитяча письменниця Наталя Забіла.
Сестра скульптора Ганна стала дружиною товариша П. Забіли по Академії, художника Миколи Ге.
Видатний скульптор Пармен Петрович Забіла народився 9 серпня 1830 р. в селі Монастирище Ніжинського повіту Чернігівської губернії. Походив зі старого козацького роду, в якому було багато і сотників, і полковників, і митців.
Освіту здобув у Першій Київській гімназії. З 1850 р. навчався скульптурі в Імператорській академії мистецтв у Санкт-Петербурзі, де його наставником був Петро Клодт. За спогадами Миколи Ге, навчання було нелегким, тож П. Забіла залишив академію і навесні 1854 р. вирушив на батьківщину великих скульпторів – Джованні Пізано, Донателло, Лоренцо Гіберті, Мікеланджело. Так починається італійський період життя Пармена Забіли, який тривав майже 18 років і дав поштовх до створення відомих скульптур «Горе», «Русалка», «Італійка зі скринькою», «Наяда біля фонтана», «Ревекка біля колодязя». У цей час на його творчість істотно вплинули культура, мистецтво й традиції Італії.
Пармен Забіла став одним із перших, хто вшанував пам’ять Тараса Шевченка в скульптурі. Він є автором мармурового бюста поета, створеного 1869 р., а також бронзового бюста 1872 р., призначеного для Чернігівського музею. Ці роботи мають унікальне значення – вони стали першими спробами зобразити Т. Шевченка в скульптурі. Крім того, Пармен Забіла є автором барельєфних медальйонів із зображенням членів родини Кочубеїв (1868), погрудь Олександра Герцена (1870), Миколи Ге (1873), Володимира Боровиковського та інших.
Дарина Бережняк, завідувачка відділу Художній музей
Джерело інформації: https://www.facebook.com/share/p/1Gdr6f1cTb/