П’ЯТЬ РЕЧЕЙ, ЯКІ НІКОЛИ НЕ ВИХОДЯТЬ ІЗ МОДИ.
Річ друга – хустка
Насправді, хустці варто присвячувати оди, бо важко знайти інший елемент одягу, популярність якого була б такою шаленою, особливо в Україні.
Загально відомо, що традиційні українські хустки мали білий колір і вишивались, бавовняними, вовняними або шовковими нитками. Визнання набув геометричний орнамент, а в ХVIII ст. увійшли в моду рослинні візерунки. До речі, Ілля Рєпін перед тим, як писати свою відому картину «Запорожці пишуть листа турецькому султану» робив ескізи хусток, які належали запорізьким козакам. Виявляється вони прикрашались вишитими квітами і мали довгі китиці, іноді візерунок був геометричний або містив зображення півника чи голуба по чотирьох кутах.
А от перші хустки фабричного виробництва з розкішним квітчастим оздобленням були завезені до нас зі Швейцарії в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. Вірогідніше за все, ці рослинні візерунки розроблялись справжніми європейськими майстрами. Цю швейцарську технологію виробництва почали копіювати в Польщі, Румунії, Японії та інших країнах. Між іншим, в Японії популярність таких хусток дозволила розвивати бізнес в цьому напрямку.
Взагалі, цей аксесуар свідчив про рівень достатку родини. Заможні жінки зазвичай купували дорогі шовкові та вовняні хустки. Часто на згадку про себе панянки дарували своїм шанувальникам хустинки. Марія Заньковецька, яка неперевершено грала Олену у п’єсі «Глитай, або ж Павук» покорила серце письменника Льва Толстого настільки, що той повівся, як хлопчина, віддано дивлячись в очі актриси, благав подарувати йому хоча б червону хустку з її голови, що вона й зробила.
В ХІХ ст. серед чоловіків були популярними шийні хустки. Микола Гоголь, який відчував пристрасть до рукоділля, не тільки вив’язував шарфи, але й шив собі ці самі хустки, наче відчував їх модний потенціал. Адже в наш час цей аксесуар знаходиться на піку своєї популярності, вражаючи модниць різноманіттям тканин і орнаментів. І будьте впевнені – хустка переживе ще не одне століття.
—
—