8 січня – 90-річчя від дня народження Василя Андрійовича Симоненка (1935-1963), українського письменника-шістдесятника.
Поет народився в глухому поселенні Біївці Лубенського району на Полтавщині. Хлопчик виростав у повоєнний час, бачивши всю руйнівну силу війни. І не зважаючи на це, Василь Симоненко став одним з символів прекрасного в українській літературі.
Але життя його було коротким, в неповних двадцять дев’ять років – трагічно пішов із життя.
У 1995 році Василь Симоненко був посмертно нагороджений Державною премією України імені Т.Г. Шевченка за збірки поезій та прози «Лебеді материнства», «У твоєму імені живу», «Народ мій завжди буде».
Нескорений, як Прометей, з гарячою і пристрасною натурою, непримиренний до ворогів українського народу, великий патріот своєї Батьківщини, щирий і добродійний, він увійшов в літературу, як поборник правди і добра.
Його 90-й день народження 8 січня 2025 року відзначатимуть на державному рівні.
Василь Симоненко — це один із наших пророків, це людина, яка присвятила своє життя боротьбі за те, щоб називатися українцем…
Ми бачимо, що росія хоче знищити нашу пам’ять, нашу історію або привласнити її собі.
Сьогодні його вірші лунають і в найбільших концертних залах, і в окопах, і в шпиталях.
У часи повномасштабної російсько-української війни вони лунають ще більш потужно та пророчо!
Україно! Ти моя
молитва,
Ти моя розпука
вікова…
Гримотить над світом
люта битва
За твоє життя,
твої права.
В бібліотеці-філіалі №2 оформлена викладка-портрет “Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ!”
Шанувальників творчості Василя Симоненка запрошуємо до бібліотеки.
