В рамках «Творчої лабораторії» Ніжинської музичної школи по збереженню національно-культурної пам’яті відбувся концерт «Із забуття – в безсмертя», присвячений музичній династії Проценків.
Постать Федора Проценка – хормейстера, педагога, співака, ще лишається маловідомою для сучасників. Через сталінські репресії пам’ять про цю непересічну особистість була повністю стерта. Проте, як стверджує музикознавець О.А. Кавунник: «Ім’я Ф.Д. Проценка у першій третині XX століття за обсягом зробленого для ніжинців було рівнозначне імені М.В. Лисенка, фундатора української музичної культури».
У 1893 році Ф.Д. Проценко заснував при Народному домі мішаний хор, вів вокальну студію, струнний та вокальний квартети. З 1913р. – викладав у Ніжинському історико-філологічному інституті та класичної гімназії співи та музику, керував церковним хором. У 1918 році в місті був організований народний театр. Федір Проценко запросив М.К. Заньковецьку, яка після смерті матері жила в Ніжині, та інших артистів. У творчому тандемі Федора Даниловича і Марії Заньковецької вдалося створити цікавий театральний колектив. У 1923 році Ф,Д. Проценко перейшов на роботу до Ніжинського інституту народної освіти, де створив хор, вокальний та інструментальний ансамблі. Активна творча атмосфера дала свої результати. За роки існування колективи дали понад 200 концертів, серед яких вистави: «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського, опери М. Аркаса «Катерина» та інші.
Ще за життя Федір Данилович став ініціатором і організатором проведення багатьох 100-річних дат: дня смерті композитора В.А. Моцарта, народження М.В. Гоголя, Т.Г. Шевченка, ювілеїв М.К. Заньковецької, пропагував творчість видатних українських композиторів М.В. Лисенка, К.Г. Стеценка, М.Д. Леонтовича. І все це в часи, коли пропаганда українського мистецтва, національної культури заборонялася і переслідувалась самодержавством.
Справжнє вокально-інструментальне дійство було створено під орудою Ф.Д. Проценка у 100-річний ювілей М.В. Гоголя. Під час відкриття меморіальної дошки М. Гоголю на фасаді ІНО та біля пам’ятника письменнику у центрі міста у присутності тисяч городян, гостей з Києва, об’єднаний масовий хор у складі біля 600 співаків з усіх шкіл Ніжина та духовий оркестр 42-ої артилерійської бригади (яка той час базувалася у Ніжині) виконували уривки з опер на Гоголівські сюжети.
У 1934 році, після виконання інститутським хором кантати М. Лисенка «Б’ють пороги» на вірші Т.Г. Шевченка та деяких українських пісень, в яких були слова про козаків та Січ, за звинуваченням у національно-шовіністичній пропаганді, у Ф.Д. Проценка відібрали хор і звільнили з посади викладача .
